Шифрування активів у401(k) план: нова глава в інвестиціях пенсійного фонду

7 серпня 2025 року президент США Дональд Трамп підписав виконавчий указ, що дозволяє 401(k) пенсійним планам інвестувати в більш різноманітні активи, включаючи приватний капітал, нерухомість та шифрування активів. Це рішення має велике значення для ринку шифрування, оскільки воно не лише забезпечує національне визнання, але й посилає сигнал про зрілість ринку шифрування. У той же час, ця ініціатива відкриває нові різноманітні шляхи для інвестицій у пенсійні фонди, хоча також приносить вищу волатильність і ризики.

Оглядаючи розвиток плану 401(k), ми можемо виявити, що його ключовий поворотний момент відбувся під час реформ пенсій у період Великої депресії, коли було дозволено інвестувати в акції. Хоча історичний контекст і економічне середовище відрізняються, ця зміна має багато спільного з нинішньою тенденцією впровадження шифрування активів.

Пенсійна система перед Великою депресією

На початку 20-го століття до 1920-х років пенсійні програми в США в основному ґрунтувалися на фіксованих доходах. Роботодавці обіцяли забезпечити працівникам стабільну щомісячну пенсію після виходу на пенсію, ця модель виникла внаслідок процесу індустріалізації наприкінці 19 століття і була спрямована на залучення та утримання робочої сили.

Тоді інвестиційна стратегія пенсійного фонду була надзвичайно консервативною. Загальноприйнято вважалося, що пенсійні фонди повинні прагнути до безпеки, а не до високого прибутку, і підпадали під обмеження "правового переліку", основні інвестиції здійснювалися в державні облігації, облігації якісних компаній та муніципальні облігації тощо.

Ця консервативна стратегія добре працює в період економічного процвітання, але також обмежує потенційний дохід.

Удар Великої депресії та криза пенсій

Крах на Уолл-стріт у жовтні 1929 року ознаменував початок Великої депресії, індекс Доу-Джонса впав майже на 90% від свого піка, що призвело до глобального економічного колапсу. Рівень безробіття зріс до 25%, безліч компаній збанкрутувало.

Незважаючи на те, що пенсійні фонди тоді майже не інвестували в акції, криза все ж таки завдала їм удару непрямим шляхом. Багато роботодавців-організацій збанкрутували, не змогли виконати свої пенсійні зобов'язання, що призвело до перерви або скорочення виплат пенсій.

Це викликало сумніви в суспільстві щодо здатності роботодавців і урядів управляти пенсійними фондами, що спонукало до втручання федерального уряду. У 1935 році був прийнятий Закон про соціальне забезпечення, який встановив національну пенсійну систему, але приватні та державні пенсії все ще переважно контролюються на місцевому рівні.

Регулятори підкреслюють, що пенсійні фонди повинні уникати інвестицій у акції та інші "гральні" активи.

Після кризи економічне відновлення відбувалося повільно, доходність облігацій почала знижуватися, що заклало підґрунтя для подальших змін. У цей час поступово ставало очевидним, що доходності недостатньо, щоб покрити обіцяні винагороди.

Інвестиційний зсув і суперечки в післявеликої депресії

Після закінчення Великої депресії, особливо під час Другої світової війни та післявоєнний час, інвестиційні стратегії пенсійних фондів почали повільно змінюватися, переходячи від консервативних інвестицій у облігації до акціонерних активів, які включають акції. Цей процес змін був сповнений суперечок.

Економіка після війни відновилася, але ринок муніципальних облігацій застиг, а прибутковість знизилася до 1,2% — історичного мінімуму, що не може задовольнити гарантований дохід для пенсійних фондів. Державні пенсії стикаються з тиском "дефіцитних виплат", що збільшує навантаження на платників податків.

Водночас приватні трастові фонди почали використовувати "правило обережного управління", яке походить з трестового права XIX століття, але в 1940-х роках було переосмислене так, що за умови загальної "обережності" дозволяється диверсифікація інвестицій з метою досягнення вищої віддачі. Це правило спочатку застосовувалося до приватних трастів, але поступово почало впливати на державні пенсійні фонди.

У 1950 році штат Нью-Йорк першим частково прийняв правила обережних інвесторів, дозволивши пенсійним фондам інвестувати до 35% у акціонерні активи. Це стало знаковим переходом від "переліку законів" до гнучкого інвестування. Інші штати почали наслідувати приклад, такі як Північна Кароліна, яка в 1957 році дозволила інвестиції в корпоративні облігації, у 1961 році дозволила 10% акцій, а в 1964 році ця частка зросла до 15%.

Ця зміна викликала запеклі суперечки. Противники (переважно актуарії та профспілки) вважають, що інвестиції в акції можуть повторити сценарій біржового краху 1929 року, ставлячи пенсійні фонди під ризик ринкових коливань. ЗМІ та політики називають це "грою на крові робітників", побоюючись, що під час економічної рецесії пенсії можуть зазнати краху.

Щоб пом'якшити суперечки, інвестиційна частка була строго обмежена (первісно не більше 10-20%) і віддавалася перевага "блакитним фішкам". Після цього періоду, завдяки післявоєнному бичачому ринку, суперечки поступово зникли, що довело їхній потенціал дохідності.

Подальший розвиток та інституціоналізація

До 1960 року частка неконтрольованих цінних паперів у державних пенсіях перевищила 40%. Частка облігацій Нью-Йорка знизилася з 32,3% у 1955 році до 1,7% у 1966 році. Ця зміна зменшила податкове навантаження, але також зробила пенсії більш залежними від ринку.

У 1974 році був прийнятий Закон про забезпечення доходів пенсіонерів, який застосував стандарт обережного інвестора до державних пенсій. Незважаючи на початкові суперечки, інвестиції в акції зрештою були широко прийняті, але це також виявило деякі проблеми, такі як значні втрати пенсій під час фінансової кризи 2008 року, що знову викликало подібні дебати.

Вивільнення сигналу

Поточний 401(k) впровадження шифрування активів сильно нагадує суперечності, пов'язані з попереднім впровадженням інвестицій у акції; обидва випадки передбачають перехід від консервативних інвестицій до високоризикових активів. Очевидно, що зрілість шифрування активів на даний момент нижча, а волатильність вища, що можна вважати більш агресивною реформою пенсійного забезпечення, а також це посилає кілька важливих сигналів.

Просування, регулювання та освіта в сфері шифрування активів піднімуться на новий рівень, щоб підвищити рівень прийняття та усвідомлення ризиків таких нових активів.

З ринкової точки зору, включення акцій до пенсійних планів отримало значну вигоду під час тривалого бичачого ринку на фондовому ринку США. Шифрування активів, щоб повторити цей успіх, також повинно вийти на стабільно зростаючий ринок. Водночас, оскільки 401(k) кошти фактично заблоковані, покупка шифрувальних активів пенсіями еквівалентна "накопиченню монет", що дорівнює іншій формі "стратегічного резерву шифрувальних активів".

Незалежно від того, з якого боку розглядати, це є великою перевагою для сфери шифрування.

401(k) значення та конкретний механізм роботи

401(k) є планом заощадження на пенсію, спонсорованим роботодавцем, відповідно до розділу 401(k) Податкового кодексу США, впровадженим уперше в 1978 році. Він дозволяє працівникам вносити кошти на особисті пенсійні рахунки за рахунок передподаткової зарплати (або післяподаткової зарплати, залежно від конкретного плану) для довгострокового заощадження та інвестування.

401(k) є "фіксованим планом внесків", який відрізняється від традиційного "фіксованого плану доходів", його основа полягає в спільних внесках співробітника та роботодавця, а інвестиційний дохід або збиток покладається на особисту відповідальність співробітника.

внесок

Працівники можуть відраховувати певний відсоток зі своєї зарплати як внесок у 401(k), який зберігається на особистому рахунку. Роботодавець пропонує "матчинг-внески", тобто додає кошти відповідно до певного відсотка внесків працівника, сума матчу визначається політикою роботодавця і є необов'язковою.

інвестиції

401(k) не є єдиним фондом, а є особистим рахунком, контрольованим працівниками, кошти можуть бути інвестовані в "меню", яке визначене роботодавцем. Звичайні варіанти включають: фонд індексу S&P 500, фонд облігацій, змішаний фонд тощо. Указ 2025 року дозволяє включати приватний капітал, нерухомість та шифрування активів.

Працівники повинні вибрати інвестиційний портфель з меню або прийняти стандартний варіант. Роботодавець тільки надає варіанти, не несе відповідальності за конкретні інвестиції.

• Прибуток належить: Інвестиційний прибуток повністю належить працівнику, не потрібно ділитися з роботодавцем або іншими особами.
• Витрати на ризик: якщо ринок впаде, збитки несе працівник, без механізму гарантії.